Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Головною причиною недостатньої ефективності лікування хворих на печінкову недостатність є значні функціональні порушення з боку різних органів і систем. Найбільш суттєві зміни відбуваються в тромбоцитарно-коагуляційній гілці гемостазу у хворих із тяжким перебігом захворювання, які перебувають на лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії. Ці порушення можуть сприяти розвитку небажаних ускладнень і в подальшому впливати на прогноз захворювання. Мета: дослідити ефективність методів інфузійно-детоксикаційної терапії у хворих із тяжким перебігом гепатиту, які були переведені у відділення інтенсивної терапії для проведення детоксикаційної терапії; визначити активність таких показників гемостазу, як активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ), протромбіновий час (ПЧ), антитромбін ІІІ, кількість фібриногену, ряду печінкових ферментів та маркерів ендогенної інтоксикації, таких як молекули середньої маси (МСМ) і продукти деградації фібрину (ПДФ), агрегація тромбоцитів. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були 23 хворі з тяжким перебігом гепатиту, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії Головного військового клінічного госпіталю МО України, яким застосовувалася інфузійно-детоксикаційна терапія (0,9% розчин NaCl, розчин Рінгера, 5% глюкоза). При загрозі виникнення коагулопатії додатково використовувалась свіжозаморожена плазма. При зростанні лабораторних показників ендогенної інтоксикації з метою запобігання розвитку токсичної енцефалопатії застосовували плазмаферез у середньому в об’ємі від 800 мл до 1000 мл. Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, коагулологічні, інструментальні. Результати. Протягом 7–10 діб від початку проведення інтенсивної терапії зменшувались як клінічні, так і токсичні прояви токсичного гепатиту в обстежених хворих. Проведення додаткового лікувального плазмаферезу дало можливість запобігти розвитку токсичної енцефалопатії й коагуляційних порушень, що часто сприяють розвитку геморагічного синдрому при печінковій недостатності. Після застосування інфузійно-детоксикаційної терапії параметри поліфункціональної активності системи гемостазу (ПЧ, АПТЧ) поступово зменшувались упродовж 7–10 діб. Виявлені позитивні зміни в бік послаблення компонентів фібринолізу й зниження на 30 % рівня ПДФ, зменшувалась агрегація тромбоцитів — у середньому на 12 %. У хворих із тяжким перебігом гепатиту рівень білірубіну й ферментів АСТ і АЛТ знижувався в терміни обстеження в середньому на 30 %, рівень креатиніну знижувався на 40 % і МСМ — на 22 %, що позитивно впливало на клінічний стан хворих і зменшувало вірогідність виникнення такого загрозливого ускладнення печінкової недостатності, як токсична енцефалопатія. Пацієнтів, у яких відбулася стабілізація клінічного стану від початку лікування, переводили у відповідні відділення госпіталю для продовження лікування. Висновки. Застосування методів інтенсивної терапії на тлі комбінованої інфузійно-детоксикаційної терапії з включенням лікувального плазмаферезу у хворих із печінковою недостатністю позитивно впливає на клініко-лабораторні показники й ряд показників системи гемостазу і може сприяти зниженню випадків ряду ускладнень у хворих із тяжким перебігом гепатиту. Отримані результати можна застосовувати для корекції ряду метаболічних і коагуляційних порушень, що виникають при лікуванні хворих у відділеннях інтенсивної терапії.