Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019
Вернуться к номеру
Постопераційний біль у геріатричній практиці
Авторы: Телегань В.О., Шкурупій Д.А.
Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Незважаючи на широкий вибір медикаментозних і немедикаментозних методів знеболювання в післяопераційному періоді, його адекватність і досі повністю не задовольняє ні анестезіолога, ні пацієнтів. Серед останніх 33–75 % у післяопераційному періоді скаржаться на біль середньої й сильної інтенсивності [1]. Наявні свідоцтва того, що близько 13 % населення похилого й старечого віку відчувають біль не лише як реакцію на подразнюючий агент, а і як психосоматичний біль [2]. Цьому можуть сприяти зміни продукції мелатоніну: відомо про зниження концентрації цього гормону в осіб похилого й старечого віку в нічний час [3]. Діагностика й лікування післяопераційного болю в осіб похилого й старечого віку можуть ускладнюватись наявністю хронічного, наприклад остеоартрозного, болю, іншими хронічними соматичними захворюваннями. Також слід враховувати більшу чутливість до токсичності знеболюючих засобів. Це вимагає пошуків персоніфікованих методів знеболювання в таких пацієнтів. Вважається, що пошук оптимальних стратегій постопераційного знеболювання в геріатричній практиці лежить у площині мультимодального підходу, під яким, окрім традиційних засобів, мають на увазі поєднання ад’ювантного фармакологічного й нефармакологічного лікування, у тому числі корекцію нейромедіаторних регуляторів і гормонів, фізичну реабілітацію, когнітивно-поведінкову корекцію, кінезіотерапію тощо [4]. Висновки. Отже, питання управління післяопераційним знеболюванням в осіб похилого й старечого віку залишається актуальним і потребує персоніфікації з урахуванням вікових фізіологічних і патофізіологічних особливостей.