Журнал «Медицина неотложных состояний» №2(97), 2019

Вступ. Незважаючи на світову тенденцію зниження материнської смертності з анестезіологічних причин, частота невдалої інтубації трахеї в акушерських пацієнток становить 1 : 250–300 випадків проведення загальної анестезії [1, 2]. Сучасний підхід до забезпечення прохідності дихальних шляхів під час загальної анестезії полягає в попередньому виявленні ймовірності складної інтубації [2, 3]. Мета роботи: підвищити безпеку й ефективність забезпечення прохідності дихальних шляхів під час загальної анестезії кесаревого розтину шляхом прогнозування складної інтубації трахеї за допомогою ультразвукового дослідження гортані у вагітних. Матеріали та методи. У дослідження було включено 50 вагітних жінок, яким виконано кесарів розтин. Для прогнозування складної інтубації використовували шкали (шкала Вільсона, індекс складної інтубації) й ультразвукове дослідження гортані (УЗДГ). При УЗДГ розраховували такі показники: переднадгортанна дистанція, дистанція між надгортанником і голосовими зв’язками, дистанція між голосовими зв’язками, розраховувався індекс: переднадгортанна дистанція/дистанція між голосовими зв’язками (мм). Також УЗДГ дозволяло оцінити наявність набряку гортані. Результати. При порівнянні ультразвукового дослідження гортані й прямої ларинго-скопії були отримані вірогідні (р = 0,00001) результати щодо її прогностичної значущості. Найбільша чутливість (95% ДІ 78,0–99,0 %) при високій специфічності (95% ДІ 91,0–99,0%) була притаманна прямій ларингоскопії, але УЗДГ також мало високу чутливість щодо прогнозування тяжкої інтубації трахеї. Між собою ці дві методики не мали статистично значущих відмінностей (р > 0,05). При порівнянні різних прогностичних шкал і УЗДГ між собою щодо передбачення тяжкої інтубації трахеї ми отримали цікаві результати. Виявилося, що жодна шкала не може вірогідно прогнозувати тяжку інтубацію (р > 0,05). При цьому шкала тяжких дихальних шляхів і шкала Вільсона мають невисоку чутливість (95% ДІ 13,0 і 34,0 % відповідно), а при використанні УЗДГ і при порівнянні її із шкалами ми отримали вірогідні результати щодо передбачення тяжкої інтубації. УЗДГ притаманна висока чутливість і діагностична цінність. Отже, використання різних шкал не завжди гарантує передбачення тяжкої інтубації трахеї. Якщо в пацієнтки є хоча б мінімальний ризик тяжких дихальних шляхів, то обов’язковим етапом є проведення УЗДГ в присутності анестезіолога. На нашу думку, тільки такий підхід дасть можливість знизити частоту тяжкої інтубації трахеї та перевести її із непрогнозованої в прогнозовану, що дасть змогу анестезіологу заздалегідь планувати свої дії й визначати альтернативні підходи до забезпечення прохідності дихальних шляхів. Висновки. Пряма ларингоскопія й ультразвукове дослідження гортані є найбільш точними методами прогнозування тяжкої інтубації трахеї. Ультразвукове дослідження гортані у 81% випадків прогнозує тяжку інтубацію трахеї. Запропоновані шкали (тяжких дихальних шляхів і Вільсона) для прогнозування тяжкої інтубації трахеї мають незначну прогностичну цінність порівняно із ультразвуковим дослідженням гортані.